Олексій Савенко — засновник школи силових тренінгів «Абхая», інструктор Української федерації Йоги. З 2010 року на постійній інструкторській основі займається питаннями вивчення та розвитку бойових та силових якостей. Працює індивідуально та з великими групами учнів, проводить силові розвиваючі тренінги. Мандрівник, шукач, боєць
КП – корреспондент ПРОФИ
ОС – Олексій Савенко
КП: Олексій, у тебе своя школа тренінгів. У тебе багато учнів. Це саме те, чого ти хотів у минулому? Чи ідея була іншою, але трансформувалася в процесі реалізації?
ОС: Звісно, це те, що трансформувалося. Я багато пробував, йдучи за своїми бажаннями, освоюючи ту чи іншу професію. І, зрештою, я прийшов до розуміння, що мені хочеться, щоб у людей з’являлися певні якості, щоб вони могли не робити тих помилок, які роблять. Щоб безглуздостей, які ми спостерігаємо у світі, ставало дедалі менше. Можна сказати, що я йшов від стану Бодхісатви: співчуття помилкам людей, які ламають їм усе життя. Так, хтось створює успішну корпорацію, а потім в один момент, не маючи певних навичок, втрачає все і залишається у розщіпленного човна. Я зрозумів, що хочу поділитись своїм досвідом, що можу поділитися і навіть допомагати їх робити для формування команди. Можу підказати, як у стислі терміни зробити команду справжньою, справді сильною, щоб вона не розпадалася за найменших труднощів, могла ставити перед собою складні завдання та добиватися результатів, які поодинці людина досягти не може. Для цього мені потрібно було якось позначити себе, споцизіонувати в соціумі. Так, власне, й народилася школа силових тренінгів «Абхая»
КП: Яким 3-м найголовнішим речам навчили тебе твої тренери?
ОС: Перше та основне – це уважність до свого суперника: що він робить, як він робить, які емоції він відчуває. Що його вибиває, що бентежить, що робить збудженим, відволікає, а отже робить уразливішим.
Друге – це самостійність. Розуміння, що, крім тебе, за тебе ніхто нічого не зробить, і розраховувати ти можеш тільки не себе. Або ти сам збудуєш себе і своє життя, або це хтось це зробить за тебе. Будь-яка твоя сутичка – це насамперед твоя відповідальність. Не треба думати, що хтось втрутиться, допоможе, прикриє чи суперник буде милостивий.
Третє – це повага та милосердя. Коли ти бачиш, що противник слабший за тебе, перемогти його потрібно красиво і акуратно. Не принизити, не поламати людину, а скоріше допомогти їй сформувати питання для її подальшого розвитку
КП: Вочевидь, що не кожен хороший спортсмен, переможець змагань і володар рангів і поясів, може вчити людей. Якими основними якостями повинен мати тренер, наставник, учитель?
ОС: Перше – ця та сама уважність до учнів, адресний підхід. Адже всі люди різні і кожен перебуває на своєму етапі розвитку. Саме уважність допомагає побачити ту саму зміну, бажане переживання, яке людині зараз потрібне. Тобто, по суті, завдання інструктора зрозуміти справді назріде питання учня і правильно провести ініціацію, показати, якою якістю йому потрібно опанувати подальший розвиток, підібрати техніку, за допомогою якої людина зможе зробити себе досконаліше. Також для тренера дуже важливим є терпіння, вміння вести учня зі своєю швидкістю. Коли учня щось не виходить, не пресувати його, а спробувати зрозуміти, чому не виходить. Це, свого роду, внутрішня готовність не вимагати неможливого від учня, не відмовлятися від вихованця, який припускається помилок, а знову і знову підбирати йому практики, шукати і пробувати нові варіанти оволодіння необхідною навичкою
КП: Яким 3-м основним речам ти навчився від своїх учнів?
ОС: По-перше, кожен має свій запит. Комусь потрібна якась частина, а хтось всю науку глибоко хоче збагнути. Хтось вирішує локальне завдання і щасливий, а хтось перебудовує все і прямує ще глибше.
Друге, що кожен може зробити несподівану помилку. Відволіктися, розслабитися, злякатися у найнесподіваніший момент. Здавалося б, прості завдання іноді викликають у 10-го виконуючого зовсім несподівану реакцію.
По-третє, багато речей набагато глибші за своїм впливом, ніж здаються. Іноді проста техніка може зробити більший ефект, ніж я очікував. Даючи її, я не припускав, наскільки глибоким буде її вплив на життя людини. Я думав, що вона дасть учневі нове бачення і розуміння себе, але не припускав, як сильно і швидко вона змінить його життя на краще. Це як ядерна реакція частки летять так далеко і так красиво, що іноді я завмираю в розумінні краси правильних форм
КП: Якщо не брати до уваги всю складність прийомів боротьби, чому ти насправді вчиш своїх учнів? Дисципліни? Виживання? Бити?
ОС: Я навчаю їх не губитися, діяти адекватно ситуації, не розсипатися, а далі рухатися далі. Плюс я навчаю їх певної зухвалості. Як ставити перед собою високі планки, цілі та завдання, які, на перший погляд, здаються нереальними. Тобто я навчаю їх долати свої страхи та комплекси щодо своїх амбіцій і не соромитись бути зухвалими у реалізації своїх бажань. Ще я навчаю синергії: тобто не бути одинаками, а працювати в команді. Чи вести команду чи доповнювати команду, прикривати чи підтримувати, але бути у команді. Мій досвід роботи в спец. підрозділах говорить про те, що по-справжньому складне бойове завдання одна людина не виконає. Ніколи. Тобто я навчаю хлопців дивитися: хто йде поруч, який твій напарник, чим ти можеш бути корисним команді. Я навчаю їх працювати у зв’язках, у групах
КП: Складається враження, що в сучасному світі хлопчикам зовсім не обов’язково вміти битися, фізично захищати себе. Адже не треба ганятися за мамонтом і відстоювати свою частину вбитої тушки перед іншими одноплемінниками. Достатньо мати гроші та зв’язки. Як ти вважаєш?
ОС: Я вважаю, що завжди в житті може статися момент, коли ти не встигнеш дотягнутися до телефону і залишишся віч-на-віч із проблемою. Та й взагалі, мені здається, що є безліч складних ситуацій, які приємно вирішувати самому. Якості, що формує бойове мистецтво, це сила, рішучість та воля – право змінювати ситуацію для себе, стан впевненості, стан управління своєю агресією
КП: Який зв’язок між фізичною силою та успішністю в сучасному світі?
АС: Фізична сила – це переживання можливостей тіла: я можу це зробити чи ні, я можу вирішити це завдання чи ні. Я думаю, що боєць починає усвідомлювати реально свій ресурс, відчуває впевненість та відчуття права розпоряджатися ним. Отже, пізніше він адекватніше розуміє свої управлінські можливості: я можу поставити це завдання цій людині чи ні? Це завдання взагалі здійсненне цією людиною чи мені потрібен хтось інший? Йдучи від тіла, тренована людина, навчається відчувати, чого не вистачає, що потрібно додати, де зменшити оберти, а де натиснути на підлеглого, при цьому, не зламавши його, а швидше замотивувавши, надихнувши на виконання завдання
КП: При цьому часто можна спостерігати ситуацію, коли людина, відчувши свою силу, починає зловживати нею: принижувати, ображати, жорстко вимагати та самостверджуватись за рахунок інших. Це етап, криза? Його можна якось гармонійно пройти?
ОС: Буває, коли людина відчула, що може примушувати та ламати, їй здається, що наслідків не буде. Але. У ситуації тиску люди з команди можуть почати «злітати», саботувати, йти чи втрачати цілісність і, отже, не зможуть виконати поставлені перед ними завдання. Та ще й не забудуть тиску.
Тому рано чи пізно така людина приходить до того, що сила є, а досягнуних цілей не має. І починає пробувати інші методи роботи
Людям на цій стадії я б рекомендував емпатувати свою команду. Це допоможе зрозуміти хто що відчуває і що людям заважає бути ефективними. А також допоможе вибрати саме ту форму донесення інформації чи постановки завдання, проти якої людина не відчуватиме опір і сама захоче прийти на допомогу
КП: Можна чимось замінити бойові мистецтва?
ОС: Я думаю, що в історії людства у різних країнах та культурах бойові мистецтва існують не випадково. Бойові мистецтва, схоже, одна з основних напрямних для формування відповідального, вольового стрижня особистості. Мені не дуже зрозуміло, якими іншими ініціаціями можна допомогти людині опанувати ці якості. Хоча альтернативою може бути війна, де все дуже фатально, в’язниця чи робота у правоохоронних органах
КП: Існує думка, що сучасні покоління навчаються через комп’ютерні ігри. Чи може на твій погляд комп’ютерна імітація замінити татами та сформувати необхідні для впевненої у собі людини якості?
ОС: Комп’ютерні ігри, безумовно, допомагають: вони дають психо-стимуляційні моделі, які сприяють зануренню людини в наш світ, але при цьому не дають можливості прожити її у всій повноті. Адже тиск намальованої картинки з монітора складно порівняти з тиском на тебе живої людини, яка щось наполегливо хоче від тебе. Плюс біль: знепритомніти від удару в голову, відчути розтин або глибокий поріз – тілесні переживання наші найкращі вчителі, які мало що може замінити. Тому комп’ютерні ігри можна як підготовчий етап, але однозначно комп’ютерна гра не зачіпає глибинних верств психіки, отже, навряд може реально щось змінити у людині
КП: Є такий вислів: «Достав меч – рубай». Прокоментуй, будь ласка
ОС: Згоден: є зброя – не діставай її до останнього моменту, а якщо дістав – чітко розумій, що за її застосування настануть наслідки і тобі доведеться за них відповідати. Таке усвідомлення дисциплінує, ущільнює, змушує стати тотальним, відповідальним у кожному своєму кроці. Адже часто зброю дістають заради понтів. Але ти ніколи не знаєш, коли «нарвешся» на професіонала, який за лічені секунди обеззброє тебе і застосує твою зброю проти тебе самого, тільки вміло
КП: На твій погляд, кому насамперед рекомендовано займатися бойовими мистецтвами? Людям зайво агресивним чи, навпаки, тим, хто боїться бійки та прояву сили?
ОС: Обом. Коли людина знаходиться на етапі «жертви», звикла віддавати свій простір, відштовхувати свої інтереси, капітал, гроші, свій час, то, звичайно, з такого стану потрібно виходити. Переставати бути жертвою і стати хижаком, мисливцем. Тобто тим, хто керує своїм життям, а не є частиною чийогось плану і повністю залежить від нього.
Другий етап, коли людина навчається це робити, її, зазвичай, «підносить»: вона починає бачити жертв. На цьому етапі людина починає «ганяти» ці жертви зі страшною силою, але не розуміє, що жертва може мати старшого брата чи друга, а також, зрештою, законів держави. Я знаю низку ситуацій, коли на таку неконтрольовану агресію, заганяючи жертву в кут, люди приходили до дуже фатальних наслідків (наприклад, ув’язнення). Так що на цьому етапі навчання бойовим мистецтвам та спеціальні тренінги ще важливіші, оскільки вони допомагають окультурити цю енергію, навчають дозувати свою силу та застосовувати її за призначенням та без непотрібних руйнувань
КП: Що дається твоїм учням найскладніше?
ОС: Мабуть, навичка окультурення своєї зухвалості, амбіцій, навичка виявляти повагу та турботу до навколишнього простору. Саме тому мої останні семінари присвячені темі командної роботи, виробленню стратагем. Я навчаю хлопців з того, як знаходити взаємовигідні рішення, як приходити до компромісу, досягати синергії, використовувати групову динаміку для досягнення своїх цілей
КП: Який головний наказ даєш своїм учням, коли вони виходять із зали?
АС: Не бійтесь пробувати
КП: Прокоментуй, будь ласка, ще один поширений вислів: «Тільки сильний може бути добрим»
ОС: Згоден. Тому що часто люди, що особливо практикують йогу, плутають обітницю Ахімси (не заподіяння шкоди всьому живому) і слабкість, поступливість, відсутність напрацювань відстоювати свої інтереси. Ти спочатку спробуй відстояти своє, домогтися бажаного, а вже потім усвідомлено відмовся від цього або вибери ту форму, яка не завдасть шкоди, але тебе приведе до бажаного. Це і буде справжньою добротою, а не псевдодобротою, коли ви мотивовані якоюсь вигодою чи бажанням приховати свою слабкість
КП: Кто такий професіонал?
ОС: Перш за все, аналітик, людина, яка приймає рішення, обмірковуючи всі вступні, спираючись на відомі йому в його професії закономірності, тобто на досвід. Також професіонал порівнює свої зусилля (може він виконати це завдання або йому потрібні додаткові дані), розраховує ресурси, вартість послуги та гарантує результат. Набувається професіоналізм шляхом тривалого перебування у професії, успішного вирішення безлічі нестандартних завдань та правильно зроблені висновки з програшів
КП: Якщо розмовляти про великий корпоративний бізнес, де в основному прийняті «вовчі закони», як би ти порекомендував позбавлятися непотрібних людей?
ОС: Є вираз: «Тримайте друзів поруч, а ворогів ще ближче». Тому я, наприклад, отримував би задоволення від обмеження людини в її діях, побудові залежностей від себе та інших підконтрольних мені людей, зменшення кількості ступенів свободи в його діях, збираючи компромат. Це як така собі стратегічна гра, яка не терпить поспішних рішень і не передбачає швидких результатів
КП: Чи можна якось запобігти людині, яка вирішила «пройтися по трупах» заради посади? У яких ситуаціях ти вважаєш такий шлях виправданим?
ОС: Мені здається, що якщо можна досягти свого не завдавши шкоди, то найкраще так і зробити. Тому що будь-які агресивні дії (навіть прихованого характеру) тягнуть за собою претензії, образи та побажання попутного вітру в горбату спину. А це рідко сприяє гармонійному існуванню людини у будь-якій корпорації. Але іноді бувають ситуації, коли ви розумієте, що інакше ніяк. Тоді, звісно, не треба зупинятися, а треба діяти і якщо «по головах», то вже по головах. Прийде інший час, подумаєте, як можна вибачитись, як можна компенсувати збитки, допомогти людині, як відновити відчуття балансу між вами та колишнім противником. Адже часто колишні противники збираються за чашкою кави і з ностальгією згадують минуле, розуміючи, що кожен на його місці вчинив би так само. І якби ви не виграли, виграв би він
КП: Який твій улюблений бойовий прийом чи захоплення? А якщо супротивник дівчина?
ОС: Так як я вивчав багато різних видів єдиноборств, то дивлюся на той стиль, в якому працює мій противник і, виходячи з цього, підбираю тактику і прийоми
Що стосується жінок, мені здається найправильніший прийом це обійми. Тобто треба швидким кроком підійти, обійняти, притиснути дві руки до тіла, щоб вона не могла вам нічого подряпати і придавити головою її голову, щоб вона не могла вас вкусити. Також додатково можна сказати жінці щось ніжне та приємне на вушко. Вона, мабуть, тріпоче, поки не зрозуміє марність опору і своїх зусиль, але рано чи пізно обм’якне. І вже тоді ви зможете дійти якогось консенсусу
КП: Чим хочеш поділитися з нами? Що зараз займає твої роздуми?
ОС: Мені дуже імпонує, коли людина, займаючись якимось питанням, вивчає коріння, першоджерела своєї справи, професії чи хобі. Коли людина незважаючи на те, що всі відповіді є у Вікіпедії (це сарказм), прорізає своєю свідомістю глибину століть і намагається зрозуміти, як формувався той чи інший вид бойових мистецтв, традиція чи професія. Чи не лінується читати, шукати, вивчати мову для прочитання оригіналів. При цьому мені здається, дуже важливо поважати всіх, хто йде паралельним шляхом. Вивчати, досліджувати витоки і розуміти, що традиції у тій чи іншій культурі формувалися невипадково, і несли свій посил, виконували свою місію певному етапі формування культури
КП: Що тебе свого часу включило, направило на той шлях, яким ти зараз ідеш?
ОС: Щодо бойових мистецтв, то все було смішно і просто. У 3-му класі, коли по школах натовпом ходили тренери з гуртків і пропонували займатися хто футболом, хто плаванням, а хто танцями, то мене «купив» тренер, який сказав: «Я вас навчу прийомам проти ножа». І тільки після трьох років занять вільною боротьбою, я поставив тренеру питання, що давно мучило мене: «Тренер, а коли ж будуть прийоми проти ножа?». Відповідь була загалом очікуваною: «Розумієш, Олексію, не буде жодних прийомів проти ножа. Їх немає у вільній боротьбі. Я просто це сказав, щоб ви прийшли до секції»…
КП: Щоб ти побажав нашим читачам?
АС: Завжди є те, що нас надихає. Мене свого часу надихнув фільм «Охоронець» і на якийсь час визначив моє життя. Зараз я натхненний фільмом «Іпмен» та вивчаю вин-чунь. Надихайтеся та йдіть за своїми бажаннями!
